Турнір пам’яті Дмитра Колєснікова
Дмитро Колєсніков (Правий) (12 січня 1995 – 22 лютого 2015) був бійцем 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК, брав участь в обороні Донецького аеропорту. 22 лютого в районі селища Піски біля Донецька Дмитро Колєсніков загинув після прямого попадання танкового снаряду в приміщення, де перебували бійці ДУКу. Похований в м. Володимир-Волинський на Волині. Нагороджений почесною відзнакою «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» та званням «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського» (посмертно). (с) ultras.org.ua
Хлопці з Володимира-Волинського (надалі просто ВВ) зробили вже другий турнір в честь Правого. Серед запрошених учасників були і ми.
Коли дізнались про турнір- майже всі захотіли поїхати, але чим ближче до дати, тим більше людей не можуть поїхати. Дійшло до того, що лише троє людей сказали, що 100% поїдуть. Але ми вчасно взяли на перегляд двох хлопців, Шп-ка і Бр-на, і Шп-к теж сказав, що поїде. П-як запросив С-я і таким чином ми набрали мінімальну кількість гравців.
Отже, за годину до виїзду П-як, П-ка, Шп-к і С-й зустрічаються на вокзалі. Ж-а їхав з роботи і приїхав на вокзал за 10 хвилин до відправлення поїзду. Цього тижня у нього був день народження, тому колектив представив йому крутий презент))) 
З нами також на турнір їхав хлопець зі Стрия, який є одним з адмінів пабліку “Траблмейкерз Україна”. Розмови йшли на різні теми і непомітно промайнуло 3 години. А в тамбурі двері, по ходу, були не щільно зачиненими, тому там трохи замітало… Вирішили лягати спати. У всіх були місця в кінці вагону, а добрі люди весь час гучно відчиняли/зачиняли двері, через що П-ка майже не спав. Приїхали в Ковель… 
…і пішли в магазин. Знайшли один такий і випадково зайшли через службовий вхід, чим викликали здивування і кіпіш працівників)). Трохи скупились, і пішли на нашу собаку, яку вже чекали інші учасники. В залі очікування сіли під пальмою)))), а на одній з платформ стояла електричка з локомотивною тягою 
Дочекались собаки, яка приїхала з запізненням, і поїхали. Їхали разом зі Стрийками і Червоноградом. Кроти(в Червонограді, який мають перейменувати в Кристинопіль, був аматорський клуб Шахтар) одразу почали слемитись і угорати. Під час одного такого угару випадково розбили скло))), але одразу перевісили банер, в результаті контролери нічого не помітили))). Купили білети за 6 грн і за півтори години приїжджаємо в ВВ. 
Всім двіжем йдемо в центр, зустрічаємось з місцевими, швидко їмо і йдемо маршем до місця проведення турніру…
В залі тривав матч жіночої футзальної ліги, тому трохи поугорали, пошизіли і намагались випросити футболки)))
Вступне слово від організаторів і дідуся Дмитра, гімн, жеребкування і турнір почався. Організація турніру на величезному рівні: сам зал хороший, час та рахунок виводиться на табло, чай, кава та інші ніштяки для учасників, великі роздягальні тощо. Хлопці казали, що це все за рахунок общака.
Нам в групу потрапили ті самі Кристинопільські кроти і, наче, Яготин Рогатин. Обидві гри ми, на жаль, програли. Своїх активно підтримували місцеві, Стрийки і, найгучніші, кроти. Проти них при такій підтримці було важко грати. Після вильоту почали шизіти, вболівати за кротів))) і просто якось забувати результат. П-як взагалі був суддею. Турнір виграла команда, про яку всі казали, що вони якісь спортсмени і не є частиною будь-якого двіжу. Нагороджували всі команди за участь, а коли нагороджували переможців- півзалу почали стрибати і радіти сильніше за самих переможців)))
Після турніру половина людей поїхали по домівках а решта ж пішли в завчасно заброньоване кафе, де під чай з варениками відпочивали і вбивали час(8 годин) до поїзда. Одна з офіціанток шокувала нас, коли сказала, що їй лише 14 років… Ось вона 
Під музику з колонок про серце з чистого золота і улюблене ім’я))), час пролетів швидко, і всією бандою пішли на вокзал. По дорозі П-як знову трохи прикрасив місто
Півгодини до поїзда майже всі вбивали в залі очікування, де смерділо чимось середнім між хлоркою і сечею. П-ка, Ж-а і С-й тусили на вулиці під розмови з одним з місцевих. Так як Ж-а трохи завтикав з купівлею білета на поїзд, то назад він їхав окремо від інших. Але у кожного провідником були якісь гуси- у Ж-и провідник без пояснення не розумів, що бланк білета на зворотній стороні листка, а в сусідньому вагоні провідник впав на зраду після того, як П-як запалив фаєр на платформі, і трохи поштовхав його. Втім все закінчилось добре, і незабаром всі спали. А зранку Київ, у кого тролейбус, у кого автобус, а хтось допомагає якійсь дівчині нести речі до метро, бо він один туди йшов.
Бути воїном- жити вічно!