Суперкубок
Є у мене така традиція, щороку писати звіти з першого і останнього виїздів сезону… Тому погнали.
Цей звіт знову писало двоє людей, тому моя частина буде звичайною, а частина іншого автору буде курсивом.
Виїзд до Одеси на СК завжди асоціюється з початком нового сезона, з чим і починається нова глава фанатизму в Україні, ну і звісно червоними пиками на секторі від опіків(а може й ні)).
За тиждень до виїзду планували їхати 8 представників СБС, але за два дні до відправлення Т-а, і за день Шп-к, вирішивши організаційні питання, підключились до складу виїздюків.
Шляхи до південної пальміри були різноманітні. Так, П-як поїхав за декілька днів тусити, Б-р їхав на інтерсіті, а Б-то і Б-да, скориставшись службовим становищем першого, пробили безкоштовну фуру, Ж-а їхав своїм улюбленим автостопом. А основна частина поїхала на басі(В-ня, Ж-н, П-р, та Т-а і Шп-к їхали по вписці), про що докладніше.
Зібравшись на місці “В” з усіма іншими хохлами,ми рушили до басів, де зрозуміли, що дорога буде пекельною(напевно на це вплинуло сузір’я близнюків, яке випадало на цю дату). Кількість стариків та напівкузьми налічувало левову частку нашого басу. І, звісно, кількість алкоголю відповідало статусу наших пасажирів. Дорога така і вийшла, як і очікувалась при зборі. Кількість зупинок була ледь не більша, ніж кількість виїздів Ж-ри. Загалом,приїхавши о 8 ранку до Одеси трошки пом’ятими, пішли до магазину, де “позичили” трошки їжі і направились на пляж купатися, підкріпитися та зробити декілька фото для конкурсу #putamoraes . Дочекавшись всю нашу банду до обіду на Ланжероні, почали активно відпочити на морі зі шаленими стрибками з пірсу та жартами про негрів з Арменії.
Першу машину я, знову ж по традиції, чекав години 3, і мене підбирає воділа на якомусь спрінтері до Білої Церкви. Водій хреcтився щоразу, коли проїжджали церкву, в машині було купа компакт-дисків на релігійну тематику, але, в цілому, їхали мовчки. Наступну машину я чекав не більше 10 хвилин, і мене підбирає водій на якихось жигулях, який підвіз в якусь пердь Троїцьке Всю дорогу, не дивлячись на спеку, їхали з зачиненими вікнами. Не дивлячись на це, наче все було добре, але при виході чую “ну що, я тебе підвіз на 300 км, з тебе 100 грн”… На щастя, він не сильно засмутився, коли я сказав про двадцятку в гаманці, але більше до нього мені мабуть не варто потрапляти. В цій перді я провів не більше двадцяти хвилин і мене підбирає фура золотого кольору, яка і везе до Одеси. Машина була завантажена по повній, тому ті 130 км ми їхали дві години. Водій їхав в Миколаїв, тому довіз мене на інший кінець міста, звідки я за 7 грн за півгодини добрався до Ланжерону, де і зустрівся з усіма.
За дві години до матчу, зкинувши зайві шмотки у наш бас, ми пішли на загальне місце збору, де потім відбулись події, які опишу цитатою з однієї пісні: “Перед матчем мы встречаемся для затей, всё что будет, вы узнаете из новостей”.
Вхід на сектор, по традиції, був повільним, але шмону майже не було, і документи не перевіряли. У нас було 3 забитих сектора, але активним був лише один. Шиза на початку була чудовою, але поступово згасала. Проте барабан таки порвався. Піротехніки було, як завжди, багато, але невідомо звідки взялись унікуми з довбаними петардами.
В перерві привітали Ж-на з його 10 виїздом зламаним ременем).
Вся команда підійшла до сектору, і навіть сфоткалась з кубком на фоні сектора, що не може не радувати.
У Б-то і Б-ди були квитки на поїзд, який їхав через 45 хвилин після матчу, тому вони побігли на вокзал не дочекавшись кінця нагородження. Мені пообіцяли, що впишуть в той алкобас, тому ми всі разом пішли нічною Одесою по магазинам, завантажились в бас і поїхали.
Анонімний автор написав про контингент в басі, так це він ще м’яко сказав… Такої хурми я давно не бачив. Ще й прохід був дуже вузьким, тому більшу частину дороги я їхав стоячи. Т-а і Шп-к їхали на напівписці, тому їм теж було не дуже комфортно… Зліше будемо.
Зупинок було, дійсно, більше, ніж у мене виїздів)), тому в Київ ми приїхали лише о 9 ранку, хоча виїхали о 1 ночі.
Отака фігня, малята. Катайте виїзда!