Два тижні(2)

Posted on

В понеділок ввечері ми зібрались в місці К., щоб підтримати збірну. Не маючи чіткого плану, йдемо своєю бандою разом з хлопцями з Володимир-Волинського шукати зайві квитки. Один білет у нас таки був, і по ньому зайшов В-ня, сховавши банери і надівши вітровку вірних пиву збірній. Решта ж, після довгих блукань і спілкування з представниками БББ, теж познаходили білети і мирно пішли на стадіон. Кажуть, що спочатку дійсно перевіряли паспорти і виганяли тих, у кого їх нема, але до нас питань не було. В другому таймі на 41 секторі зібрались всі, хто зміг зайти, і почали шизіти глумитись з вірних збірній. На 60 хвилині з інтервалом в 10 хвилин почергово розтягували наші текстовики. Перед третім текстовиком в проході сектору з’явились космонавти, а вже під час текстовика космонавти стали і на бігових доріжках. Але цього вечора все було мирно, і ніхто не постраждав. 

С.Б.С.+ВВ

І в неділю черговий виїзд до Одеси. Половина банди їхала через Білгород-Дністровський, але в фортецю так і не потрапили, тому проводили час на пляжі.

В-ня знову їхав рейсовим басом наодинці. Я теж думав, що їхатиму сам, бо легких шляхів не шукаю, але за дві години до виїзду до мене приєднався Т-а, тому новий райцентр я дивився не сам. Всі дивувались, якого мене понесло через Хмельницький. В Одесу зранку я приїжджати не хотів, а пересадка в Жмеринці минулого разу не вдалась, тому я поїхав саме так. Через тупку Т-и на вокзал ми приїхали аж за 3 хвилини до відправлення поїзда і ледь встигли заскочити в вагон. Якогось біса у Т-и був плацкартний вагон, хоча мав бути сидячий, тому він там шикував при температурі повітря в вагоні 29°C.  У мене ж сусідом був єврей… Після Вінниці я перебираюсь в лежачий вагон, де навіть зміг півгодини поспати. В Хмельницькому у нас біло півтори години, тому, після невеликої черги на обмін квитка, пішли трохи гуляти.

Табло на хмельницькому вокзалі настільки суворе, що показує поїзди навіть за годину після відправлення.

Вдома подивився карту, то наче центр міста був не дуже далеко від вокзалу, але туди ми так і не дійшли. Натомість, знайшли дві військові частини, сквер ім.Франка і стадіон “Поділля”. З однієї сторони стадіону ціла стіна розмальована різними графіті, але нормальних з них було лише кілька штук. По всьому периметру натикано дофіга камер, тому залізти не вдалось. Через браму можна сказати, що стадіон схожий на Оболонь-арену, але більші сектора і штучний газон. Трохи поклеїли стікерів і пішли до вокзалу, бо знову бігти  вже не хотілось…

До Одеси залишалось їхати 7 годин, і я розраховував їх проспати, але вже за 4 години якесь бухе тіло з сусіднього відсіку почало розповідати про Бородіно, і більше заснути не вдалось. Решту часу Т-а розмовляв з сусідом по відсіку, а я залипав в телефон. В Одесі були плани поїсти фалафель і сходити на пляж, тому після прийняття водних процедур в макдональдсі, йдемо їсти.

Перекусили і пішли на пляж, по дорозі не зустрівши жодного хохла. На пляжі зависнули години на півтори, лякали прохожих, дивились на скажених чайок і альбатросів і просто насолоджувались теплою погодою, красивими краєвидами і прозорим морем.

Контраст…


Насиділись і пішли до стадіону. Зустрілись з рештою, заходимо на стадіон і починаються веселощі… П-як, маючи піро, обходить стюардів і копів, але на сходах його наздоганяють і починають пресувати. Решта досі стоїть в черзі. В-ня був в черзі одним з перших, тому встиг швидко піднятись. У нього починаються трабли з бикуватим стюардом, якого він взяв на “одесу” і зміг прорватись до П-ка, якого вже оточили беркута. Наче все вже закінчується спокійно, і тут до П-ка підлітає ком і починає штовхати. В-ня не витримує і штовхає того мусора в спину. Одразу його поклали на підлогу і дали кілька копняків. Якось П-як і хлопець з Віви змогли його витягти, знову пішла штовханина, і тут прямо хлопцям в обличчя летить сльозогінний газ. Після цього беркути трохи попустились, а всі, хто вже зайшов, донесли П-ка і В-ню, які не могли відкрити очі, на сектор, де за ними доглядали всі хто міг. За півгодини обидва вже змогли розплющити очі. Після такого  всі чекали на продовження, але нічого не відбулось. Сам же матч дуже печальний, купа піротехніки у одеситів і банер з зображенням гравців на фоні сектора.  Під наш сектор під кінець матчу вистроїлись космонавти, але, знову таки, нічого. не було. Після матчу нас тримали хвилин 40, поки не пригнали бас до вокзалу, але всі бажаючі пішли пішки.

До вокзалу дійшли хвилин за 25, провели на автобус В-ню і на маршрутку Т-у і пішли затарюватись в атб. В моєму вагоні все було спокійно, навіть ті, хто були на вписці, не шуміли, тому я зміг поспати аж до Києва.
До зустрічі в Одександрії. Катайте виїзда!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *