Два тижні(1)

Posted on Updated on

В Запоріжжя ми їхали, як завжди, різними шляхами. М-кс з П-ком ще зранку відвідували місцеві чигирі, Б-р їхав через Дніпро, В-ня з Т-ою їхали ранковим інтерсіті, я ж їхав по старинці через Білу Церкву.

Там у мене було півтори години до поїзду, тому я просто тинявся по вокзалу. Трохи здивувався, коли побачив хлопців з Мотодрезини, які ще й в сусідньому вагоні були. Як це завжди буває в довгих поїздках, якесь бухе тіло волало на весь вагон, тому виспатись не вдалось. Тому ті три чи чотири години я проводив з МД, паралельно бісячи провідників своїми перебіжками.

В-ня з Т-ою приїхали на півгодини раніше за мене, тому я ще встиг приєднатись до них в якесь кафе, де вони зависали з Д.Ультрас.

Трохи перекусили і поїхали поближче до стадіону шукати місце, щоб намалювати текстівки. По дорозі до нас приєднались і решта хлопців з Д.Ультрас і П-як з М-ксом. Знайшли місце на якомусь занедбаному баскетбольному майданчику біля турніків. Навколо постійно ходив якийсь чувак, трохи подалі місцеві інтелектуали святкували чийсь день народження, а прямо на тому ж майданчику лежав мертвий голуб… Якийсь дідусь проходив повз, і почав схвалювати наші дії. На питання “як банер?” каже “правильно, геть сталіна, маркса і іншу наволоч”, а на “а куди марлоса?” відповідь була аналогічною))). Розказував про підводні спінери спінінги та ще якусь маячню:
-Пацани, давайте бухати.
-Ми спортсмени.
-А який спорт?
-Шахи
-О, і я теж, я тебе виграю! Особливо, якщо на пляшку грати.
-Ок. Е2-е4…
-(Loading) ееее… Ну перше я зрозумів, а друге хрін його знає
…але хоч стало веселіше малювати.

Під стадіоном взяли квитки і розділились, частина пішла на перекус, частина пішла роздивлятись околиці стадіону.

Шмон не дуже професійний, але шмонають двічі: спочатку стюарди а за два метри поліцейські.
На секторі людей було значно більше, ніж я очікував. Через можливу дискваліфікацію на матч з Шахтарем ми відмовились від піротехніки на цей виїзд, і це перший виїзний матч без піро за останні 3 роки.
Це був 10-ий виїзд у Т-и, тому в перерві він отримав свої 50 ударів. В другому таймі я дебютував в ролі споукмена і барабанщика, але дебют вийшов невдалим, під мій заряд кияни пропустили два голи… Від результату матчу всі були в шоці.


Після матчу під сектор підганяють дві маршрутки, і всі бажаючи могли за 4 грн. проїхатись до вокзалу вечірньою Бабуркою без заторів в супроводі копів з мигалками. Ледь маршрутка зупинилась біля вокзалу, як з неї вилітають П-як з М-хом і запалюють фаєри. Звичайні перехожі дивуються, але не бояться.

У всіх були білети на нічний інтерсіті, тож довго хлопцям чекати не довелось. У мене ж поїзд був о 2 ночі, тому я просто зависав в шашличній в компанії дівчат, соку з печивом і Ремарка.(крута письменниця, до речі))))


Я їхав разом з Вівою, але всі вже  натомились, тому сон був міцним. Спроба зістрибнути на платформі Київ-Деміївського вийшла невдалою, тому нас зустрів всім вокзалам вокзал, і всі роз’їхались на роботи, пари або просто додому.

Через 6 днів після виїзду, в суботу в Ірпіні відбувся кубок Віража.
За день до турніру було намальоване графіті на честь 90-річчя клубу.

В нашій групі були команди Д.Ультрас, Жальгіріс, Німецькі хохли і Bad Boys. Про результати я промовчу, але другий рік поспіль грати проти Жальгірісу- це круто. Також було змагання з перетягування канату, де ми зайняли друге місце. 
Після турніру відбувся концерт. Організація була чудовою, але людей було менше, ніж в 2015 році. На концерт також завітав Олександр Хацкевич.

Наступного дня четверо з нас зібрались на гру “Що?Де?Коли?”, яку організувала Освітня Асамблея. Ми були єдиними фанатами на цьому заході, і нашим результатом я знову не буду хизуватись). А після гри я з з Ж-ном поїхав до недобудованої будівлі, де ми малювали графіті і банер в підтримку Зозулі, щоб розвідати місця і зібрати Т-у і В-ню, які малювали текстівки на матч збірних України і Хорватії. Намалювали години за 2, і задоволені поїхали грітись по домівках

Далі буде…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *