Два Харкова

Posted on

Фінал кубку.
Це мав бути крутий виїзд, але якось не вийшло… Банда їхала різними шляхами, хто спрінтером, хто денним хюндаєм. Я, Шп-к і Т-а поїхали нічним поїздом о 4:01.
Поки Шп-к спокійно собі ліг не на боковушці, мене і Т-у провідник змусив купити постіль на двох, інакше грозився забрати матраци і пледи. Але без цього провідник наче був нормальним. Я до виїзду 14 днів поспіль працював без вихідних, і хоч розумів, що поспати нормально не вийде, та сподівався, що ніякі діти мене не розбудять. Так і сталось, розбудили не діти а якісь два бухих тіла, які почали виясняти стосунки…А пацанів ще раніше розбудила якась таки дитина, але вони швидко розібрались і лягли далі. В Полтаві, з якогось дива, до нас приєднався Бр-н, тому ми почали хуліганити, трощити вагон тощо трохи перекусили і лягли далі спати.

Приїхали в Харків, багато часу вбили на пошуки туалету, бо макфак закрили на ремонт, і поїхали в центр в пузату хату під мої незадоволені коментарі, що в буфеті краще. Ще в поїзді я попередив хлопців, щоб залишили 3 гривні, адже в метро збільшилось копів і не побільшало точок розміну грошей. Але проїзд підняли до 4 гривень, і знову всі шукають, де можна розбити десятку…

Хлопці перекусили в пх, я обмежився бутербродами. Бр-н сказав, що хоче на площу Свободи, тож ми пішли по Сумській. По дорозі зустріли П-ого, який таки переконав всіх, що буфет- це класна штука. Тому всі зайшли на піцу…Сподобалось всім окрім Т-и, який порівнював її з хавчиком зі шкільної столової, але що ти хочеш за таку смішну ціну?.. Їмо на лавочці в парку, виїзд-стайл))). 
Після цього хлопці пішли пробивати чігіря на пошук розеток, а я пішов в кав’ярню до Л.П. Так як він був вихідний- то довелось чекати, але телефон з 40% заряду тільки подякував йому за це)).
Тим часом, решта вже приїхала в місто і почали двіжувати.

Я ж, нікуди не поспішаючи, обмінююсь новинами з Л., бухаємо каву і не поспішаючи йдемо на метро. 
у Л. було бажання піти  до нас на сектор, але таки не пішов… Натомість, провів мене аж до гостьового сектора, показавши шлях від станції Захисників України, бо Спортивну і Метробудівників знову перекрили, і пройшовши 3 шмони. Побажали друг другу удачі, розходимось. Я вже написав про три шмони. Загалом мене 7 разів шмонали, і мабуть тут я оновив свій рекорд- 4 шмони за півтори хвилини. Рюкзак перебирали повністю, але на наплічник ніхто навіть уваги не звертав. Не дозволили взяти сік, але цього разу вже не забирали монети, та й сигарети і запальнички не дуже активно забирали. Пацани розказали, що у них на вході був якийсь двіжняк, і якась курва-стюардша почала кіпіш(на другому виїзді теж через неї почалась штовханина). Стадіон не заповнений, але киян приїхало достатньою. Шизіли за всю хурму, але пропускаємо нелогічний гол(дякую Ковалю, що через нього ми не запізнились на поїзд)). Після фінального свистка я і Т-а одразу тікаємо на поїзд.

Так як Спортивна була зачиненою, довелось робити марш-кидок до наступної станції, Проспект Гагаріна. На поїзд всі встигли, ще й встигли вистояти в черзі за їжею. А атб зачинили…В поїзді невеликий перекус, трохи розмов ні про що і сон. До речі, у мене було купе разом з К.Д., я виграв)))). Вранці дізнався, що двох пацанів, які були на вписці у Т-и в купе, провідниця виписала в якомусь чигирі. За таке буває проща, але її ніхто так і не покарав… На вокзалі ми розійшлись, я поїхав тролейбусом разом з Н.П…. і якимось алкашем, який “їхав з Почаєва, якого десь побили, у якого вкрали телефон і гроші, але паспорт залишили, який живе на Південній Борщагівці але їде на Голосієво” і який став стіною перед контролерами))).

Того ж вечора ми зібрались на стадіоні домальовувати банер на Зорю. Закінчили нижню частину під світлом прожекторів і наступного дня хлопці його повністю закінчили.

В суботу ми зібрались намалювати графіті на будинку, де в березні малювали перф на виїзд в Запоріжжя. Фарби на цей раз вже вистачило, тому десь за три години намалювали і поїхали на стадіон дивитися матч ветеранів збірної України проти Грузії.

І вже в вівторок новий виїзд. П-ий, П-к і В-ня їхали нічним поїздом. Б-с їхав начебто ранковим хюндаєм.  Мене ж перспектива платити дофіга грошей за хюндай, прибуття о 7 ранку або відправлення о 4 ночі не привабили, тому я скористався послугами собак. Трохи здивувався, коли не побачив жодного фаната, але після Дарниці побачив Б-жа і компанію. Людей в собаці було багацько, тому до Гребінки їхали окремо.

Хулігани сказали, що будуть вписуватись в поїзд. Я вже зрадів. Але виявилось, що вони пішли в якийсь клуб і ледь не запізнились на собаку. Я ж залишився в залі очікування біля розетки. Людей було багато і більшість неадекватних. Але оця начебто гарнюня виграла приз “найвродливіша людина залу очікування”)))

Насправді, вона молода… Просто у мене камера хрінуватенька

Подали собаку. Народу знову немало, але лягти було цілком реально. Собака вже поїхала і я зрадів, що хулігани таки поїхали поїздом, але вони мене швидко знайшли, і почали волати про це на весь вагон, доводячи до сказу решту пасажирів. Кричали вони десь до 5 ранку, не даючи спати ні мені ні Ж-і, який серед них був єдиним тверезим. Зрештою, вони заспокоїлись, і пару годин до Полтави всі поспати. Зазвичай ця собака їде прямо в Огульці, але цього разу треба ще було пересаджуватись в іншу собаку, в якій всі спали майже до Огульців.

Остання собака, і ми приїжджаємо в Харків на спеку, в той час, коли в Києві град.

Я одразу їду в буфет їсти. Дрібні гроші вже були, тому я не тупив перед автоматами з продажу жетонів квитків. Там же зустрівся з Д-им і К-ю. У Д-ого не було дрібних грошей, тому якась дівчина їх йому позичила). Душа бажала пробити якийсь чігірь, але якось стало впадло, тому зідзвонююсь з хлопцями і їду до них. По телефону голос В-ні був якийсь засмучений, ну і коли я приїхав- хлопці стояли з нарядом копів а В-ня заповнював якийсь протокол.

Ніхто не пояснив, що сталось, але ніхто з наших нічого не зробив, тому протокол писався не для того, щоб нас в чомусь звинуватити. Після цього пішли на площу Конституції в пх. У всіх вже гуділи ноги, тому вирішили просто там сидіти до матчу…сиділи години 4. До нас під’їхав Б-с, який на днях повернувся з відпустки в Туреччині і підігнав всім по трофейній розі бешикташу))). За півтори години до матчу виходимо і йдемо пішки до стадіону.

По дорозі хлопці зайшли в магазин, то потім їх переслідувала продавщиця з наїздами про крадіжку. Закінчилось тим, що вона вибила морозиво з рук М-ха, і врятувалась від прощі лише тим, що ми силоміць втримували Н-ого. Ще й покликала копів. Але вони виявились адекватними і, прошмонавши кількох людей, відпустили нас. Під касами людей багато. Нам ліньки було платити по 30 грн за квиток, тому прошмонали кількох бариг, впарили ті квитки і за зібрані гроші купили і собі по квитку. Квитки на наші сектора, до речі, продавали по паспортам, студентським тощо. На наші сектора відкрили лише 2 турнікети з чотирьох, що змусило Д-ра матюкати всіх стюардів. Цього разу знову ніхто не чіпав запальнички, монети тощо, але багатьох змушували роззуватись. А далі відбулось те, чого вже роки 3 не було. П-ка взяли в коло копи і не хотіли пропускати. Я ж стою поруч і все контролюю. Потихеньку сходяться хлопці, які вже зайшли. М-х затулив чувака з камерою і його почали кудись тягнути, я ж поспішаю до нього і тут вже мене відштовхують троє биків. Одразу почали погрожувати райвідділком. На питання “за що?” отримую феноменальну відповідь “просто так”! Почали ще щось казати, але мені було байдуже, головне, що пацани пройшли цей кордон. Відстань між цим кордоном і воротами- десь 3-4 метри, і тут відбуваються ще цікавіші речі. Пам’ятаєте я писав, про курву-стюардшу? Так от вона наказала закрити ворота, бо їй не сподобався, увага, банер Д.Ультрас!!! Беркута почали всіх відштовхувати, але ж після першої штовханини багато хлопців спустились до нас, тому нічого не вийшло. Лише завалили сітку, і копи дістали кийки, але наче не махали ними. Після змагання “хто кого перематюкає” нарешті відкрили браму і всіх пустили на сектор. На секторі людей 100-150, шиза досить посередня, але ламбада))) пішла на ура(ось тут невеликий фрагмент https://www.instagram.com/p/BUl7o58lXft/?taken-by=atipichny). Зовсім трохи піро, коп в чаші стадіону, що є забороненим…

…довгоочікуванна перемога. Якісь хлопці хотіли зайти на наш сектор, чим спричинили ще одну штовханину…як же шкода, що та курва стюард не отримала по пиці.
Після матчу майже вся команда дарує футболки.

Після матчу йдемо на метро, бо до поїзду залишилась година. Проте на вокзал доїхали швидко.

Біля вокзалу хто йде в магаз, хто за шаурмою, але всі були задоволені виїздом і спокійно загрузились в поїзд. Я перекусив і швидко ліг спати, а хлопці ще трохи погомоніли. А зранку нас зустрічає хмарами найкраще місто в світі, якому цими вихідними виповнилось 1535 років.
До зустрічі в Одесі. Катайте виїзда!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *