Солянка Біло-Синіх

Львів

Posted on 04.05.2016 Updated on 26.09.2016

Знову Львів, який вже підзадовбав, тому хотілось приїхати якось поближче до матчу. Вирішив їхати стопом зранку в день матчу. Проте з усіх сторін казали, що “свята, мало машин, ніхто не зупиниться”, і тому трохи піднялась паніка.
За день до матчу, сидячи на роботі, читаю, що один вже 4 години стоїть на трасі і його ніхто не бере, що другий вчора ввечері виїхав, і ще досі не доїхав, тобто паніка стала ще сильнішою. Вирішив виїжджати ввечері після роботи…і прогадав.

Отож, вийшов на трасу, і не побачив жодного хохла. Подумав, що добрий знак. Проте за 2 години зупинилось лише 3 таксіста… Нерви вже конкретно здавали, але тут щастя у вигляді машини. Простояв я 2,5 години. Через пару кілометрів підібрали ще одного хохла, який стояв вже 4 години. Їхали спокійно, але десь по дорозі збили оленя…Ну як збили, нікого на дорозі не було, машина ціла, лише трохи шерсті на бампері. Воділа спочатку сказав, що довезе до Тернопіля, але він дуже хотів спати, тому висадив нас під Житомиром і поїхав спати. Під Житомиром простояли десь годину, і нас підбирають до Рівного. Чувак чи якийсь таксіст чи ще щось, але ззаду їхало 2 тіла, які весь час бухали і потім скинулись лаве. Я ж намагався поспати, тому особливо не прислуховувався. В Рівному чувак порадив нам почекати пару години і сісти в собаку, проте ми не послухались і пішли на прогулянку по місту, щоб виїхати на трасу.

Простояли ще години дві, і нас підбирає машина до Дубно(+30 км.). А в Дубно був суцільний провал, оскільки ми там простояли години 3, і за цей час зупинилась аж одна машина, але не в нашу сторону.

Вирішили забити на відбійники і відсутність місця для зупинки, але чудо, якась машина зупиняється прямо на дорозі і везе нас до Львова. Водій був дуже веселий, весь час “сварився” з навігатором))), але це не завадило мені поспати. До Львова приїхали десь о 12:00, тобто я їхав 13 годин. Одразу поїхав до своїх. Посиділи, поїли паску, і тут розказують, що П-ка затримали. Ще трохи посиділи і я з В-нею пішли до райвідділку, дізнатись як там справи. Про це читайте нижче. Після цього на таксі поїхали до стадіону. Шмон досить таки серйозний, і казали, що навіть тихарі в натовпі є. Я пішов на сектор а В-ня залишився чекати решту, в результаті вони зайшли через центральні сектори, повністю оминувши шмон.
Матч- униле лайно. Шиза в другому таймі покращилась. Після третього голу не у всіх витримали нерви і почалось те, що всі бачили. Одразу під сектор стягнулись акаби, але нічого не відбулось. Кроти святкували 80-и річчя клубу, тому більшість з них стояли в білих сорочках, і це здається вперше, що донеччани стяли на білому. Під кінець першого тайму у них були невеликі трабли зі стюардами за сектором.

Після матчу ніхто нас не тримав. Вирішивши, що ну його нафіг той автостоп, поїхав з усіма на вокзал в надії вписатись в тягу. Час до тягу вбивали в кафе, і от пацани показують квитки провідниці, а я заношу чиїсь речі. Провідниця білети збирала при вході, тому не довелось навіть ховатись. А в сусідньому вагоні було вільне місце, тому я чудово поспав до Києва.
До зустрічі в Харкові.

Справа П-ка.
Приїхавши до Львову, дізнався, що П-ка прийняли в райвідділок. Тут невелика розповідь від П-ка з відділку і від мене під відділком. Nota bene: я не писатиму про те, що він зробив. Кому треба- той знає.
Після всього цього ми, замість того, щоб піти кудись далеко, засіли в кафе під вокзалом, там нас і взяли. В відділку ми спочатку дали фейкову інфу, типу що ми з Херсону чи ще звідкись(саме тому в новині на якомусь сайті фігурували хлопці з Херсону і, наче, Маріуполю).  Але якийсь мент порадив нам не випендрюватись, на написати справжні дані, бо справа серйозна і щоб потім гірше не було. Проте, відносились до нас лояльно, речі не відбирали, Б-ці дозволяли курити.
Я з В-нею приїхали під відділок, питаємо, чи можна побачитись з таким-то і дізнатись обставини справи. Під сигаретою мент розповів, що до чого, сказав, що є купа доказів проти хлопців, зокрема запис з камери спостереження. В цей час хлопців випустили на перекур, таким невеселим я П-ка вперше побачив. Їх ніхто в наручники не вдягав, ніхто не утримував, тобто все було дуже лояльно. Тим часом, до хлопців приїхали держ.адвокати. Трохи згодом були і слідчий з прокурором. Поспілкувались з усіма. Таки нормальних людей я ще ніколи не бачив. Адвокат сказав, що йому нема смислу прискорювати закриття справи, слідчий переконував потерпілого, щоб той не писав заяву… Трохи закинули П-ку на картку грошей, щоб потім поїсти і купити білет на поїзд. Прокурор казав, що наполягатиме на домашньому арешті. Я побував понятим, ще трохи поспілкувався з хлопцями. Дізнались, що суд призначили на 10:30 наступного дня, тобто з наших ніхто не міг залишитись.В-ня обмінювався номерами з усіма “дійовими особами” щоб оперативно реагувати в випадку чогось.
Ввечері нас повезли в лікарню для перевірки на туберкульоз та іншу фігню. Вдягли браслети і посадили в якусь напівроздовбану машину. Підвіска дуже низька, руль відвалювався…так і їхали. Після лікарні нас повезли вже в ІТТ. Роздягли, позабирали всі шнурки і ремені. Адвокат зміг вибити, щоб нам дали окрему двомісну камеру. Менти сходили за їжею, але якось взагалі не хотілось вечеряти. До речі, тут вже менти були типу Донецька…Постійно підколювали типу як вам гра, як місто, питали якесь посвідчення справжнього фаната… Поспав я години 2-3. Зранку теж трохи нагодували і повезли в суд. Присудили домашній арешт з 19:00 до 7:00 до завершення діла, це був успіх. Браслетів ніяких не вдягали, тому я не знаю, як це контролюватиметься. Після суду повезли до відділку, видали всі наші речі і відпустили. Поїзд був вночі, тому ми хоч трохи погуляли містом. Зараз, вже сидячи вдома, читаю, що адвокат хоче підписати з нами контракт на 8к грн, і ще треба буде прокурору платити таку ж суму… Ще й дружина потерпілого хоче 3,5к доларів за закриття справи…Але ми всі віримо, що все минеться, і ніхто нікому нічого не буде винним. Урок я засвоїв і більше такого не повторятиму. А я сподіваюсь, що всі малі “хулігани” теж засвоять це.