Харків
Цього року я в Харкові був вже не раз, але на футболі я там не був майже 3 роки, тому з нетерпінням чекав виїзд. Квитки на поїзд були куплені через півтори години після оголошення дати матчу, тому за дорогу я не парився. Виїзд співпадав з моїм невеликим ювілеєм, п’ятиріччям на секторі, тому вирішив порадувати своїх смачним квасом).Отже, зустрічаємось на вокзалі, трохи нервуємо через відсутність П-ка, і йдемо на свій поїзд під супровід дощу. В поїзді думав поспати, але хлопцям дуже сподобався мій квас, тому вони просили добавки. Але вже після Гребінки, де незадовго до нас була якась сутичка з застосуванням аргументів, я заснув і прокинувся десь під Люботином. Познайомившись з чарівною герцогинею, виписуємось з поїзда і тулимо на метро. Дехто в Харкові був вперше, тому офігівав з тих папірців замість жетонів, але ніхто мені не вірив, що в переході ніхто не розмінює гроші, через це втрачаємо трохи часу. Їдемо до площі Конституції і йдемо в пх. Дощ вже починає набридати.
Трохи посиділи і я їду в кінець міста, щоб побачитись з подругою. Трохи покурили, обговорили робочі моменти і я повернувся до своїх, по дорозі заїхавши в той сами Буфет, який я радив колись, але всі його проігнорували. Ось така піца коштує 30 грн., і її вистачає на весь день.
Трохи посиділи в якомусь пабі, позаряджали телефони, набрались сил…
…і під набридливий дощ поїхали до стадіону. В метро помітили одного тіпулю в кепці сраптака, тому +1 до трофеїв Солянки. Під стадіоном чекаємо сс-колісницю, щоб туди скинути речі, і заходимо. Шмон в місцевому стилі, проте легший за шмон трьохрічної давнини. Цього разу вже не знімали кросівки і пах не чіпали. Проте відбирали знову таки все, сигарети, сірники, спрей для носа, монети, стікери тощо. Проте це не завадило пронести декому з нас трохи волшебства. Людей, як для нічого не значущого матчу приїхало дофіга. Трохи піро від тих хохлів, що змогли занести і купа піро від місцевих, для який, по ходу, це був крайній матч в вищці на наступні кілька років. Після матчу вся команда підходить до сектору, дехто кидає футболки. Для П-ка футболок не залишилось, тому він торимав тренувальну кофту Мораеса. Варто теж зазначити, що це був 100-ий виїзд у Д-са.
Після матчу забираємо свої речі і їдемо на вокзал, де трохи їмо, спостерігаємо за черговою розборкою ментів з кимось з наших і просто сидимо в очікуванні поїзда.
Провідниця мене трохи насмішила тим, що не можна користуватись матрацом без постілі, але в цілому була нормальною. В сусідньому вагоні провідник взагалі вписував всіх бажаючих. Посеред ночі піднявся якийсь кіпіш через те, що закрили прохід в сусідній вагон, але мені було байдуже. А зранку Київ, вихідний і очікування нових пригод
До зустрічі в новому сезоні!