Інтерв’ю з Солянкою (3 частина)
Третя частина відповідей людей з чудового двіжу). Трохи згодом буде заключна, четверта, частина. Сьогодні ж буде можливість прочитати думки засновників Солянки.
Ш-к:
Чим ти займаєшся? Працюєш, навчаєшся?
-Студент, заочна форма навчання. Паралельно працюю, де саме- свої знають, решті не обов’язково про це знати.
Коли ти вперше потрапив на стадіон?
-Мій перший похід на стадіон, звичайно ж в ролі кузьміча, був в 2006 році, фінал КУ (Динамо-Металург З.). Після цього періодично відвідував домашні матчі команди.
Коли і як ти потрапив на сектор? Коли пробив перший виїзд?
-На сектор вперше потрапив в кінці 2012 року на матч з Металістом. Після цього був матч з ПСЖ і міжсезоння… Після нього став ходити на сектор разом з Б-ром. В квітні 2013 року пробив разом з Б-ром перший виїзд до Львова. З тих пір стараюсь відвідувати кожний домашній матч і по можливості виїздні.
То ми одночасно пробили свої перші виїзда…)
-Виходить, що так. Я дивлюсь, у багатьох перший виїзд на Львів приходиться).
Як ти відносишся до кузьми, ставши активним фанатом?
-До 7-8 тисяч, які стабільно приходять на домашні матчі, нормально відношусь. До всякого лайна, які звиздять перед моніторами на протязі сезону і приходять лише на важливі матчі, ніяк не відношусь.
Ти один із засновників Солянки…Як прийшла ідея створення двіжу?
-Після знайомства всіх засновників, вирішили створити спільний чат для зручності, про двіж тоді ніхто не думав. Проте, з часом до нас додались нові люди. Заявились на кубок Віража, після нього вирішили спробувати організуватись як двіж.
Зараз, більше року згодом, як вважаєш, Солянка вже вважається основою сектору?
-Основою ще не назву, але вже поруч.
Зараз всякі уєфа і фаре побісились через те, що ми начебто пропагандуємо расизм, фашизм тощо. Як ти ставишся до таких новин?
-Нехай собі бісяться. Головне, щоб домашку при порожньому стадіоні не впаяли…
А як ти зараз відносишся до команди і їх відношення до нас, наприклад після матчу не всі підходять до сектора?
-Поважаю двох гравців: №1 і №20, решта показують себе зірками або підходять до сектора, щоб зробити послугу. Багатьом треба опуститись з неба на землю.
Чи може бути таке, що у нас зараз 2 сектора, ми і Родичі, і через це їм ліньки зайві метри ходити? І як ти відносишся на розподіл трибуни?
-Не знаю всіх причин розподілу, тому нічого не казатиму. Особисто моя думка, дурний розподіл, який не пішов на користь команді, і який я не підтримую. Щодо гравців… Навіть не згадаю, щоб вони всім складом дякували сектору, коли він був один. Як були зірками, так і залишились, не в двох секторах діло.
Багато у тебе виїздів? В яких містах був? Які міста найбільше сподобались?
-На даний момент 25 виїздів. Львів, Луцьк, Одеса, Севастополь, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Харків, Донецьк, Кіровоград, Комсомольськ. Найбільше подобається Львів.
В яких містах ще хочеш побувати?
-Шкодую, що не встиг побувати в Луганську і Сімферополі. В Ужгород теж ніяк не вдається поїхати, але в цьому сезоні обов’язково поїду. Також Олександрія вийшла в ПЛ, тому моя ціль на цей сезон- Олександрія та Ужгород.
Як ти ставишся до підтримки молодіжки, ДК-2?
-Декілька разів був на матчах, але не більше. Бажання є, але вільного часу нема.
І наостанок, якісь побажання для двіжу…
-Хлопці, бажаю всім удачі, сил, нових ідей для розвитку двіжу. Сподіваюсь, прогресувати таким темпом будемо і надалі.
М-к:
Чим ти займаєшся? Працюєш, навчаєшся?
-На даному етапі суміщаю навчання з роботою. Працюю журналістом на сайті http://1927.kiev.ua, вчусь на юриста. Так, це не зовсім сумісні речі, але так вже склалось у житті.
І як у тебе виходить суміщати навчання і таку хорошу роботу?
-У мене на навчанні є час, також – після, а іноді, можу просто забити на навчання і провести час за улюбленою справою, якою планую займатись і після закінчення ВУЗу, усе життя. Тому, намагаюсь приділяти більше часу роботі.
Коли ти вперше потрапив на стадіон?
-На стадіон мене вперше привів тато. Як зараз пам’ятаю, це було 25 серпня 2001 року. Тоді «Динамо» під керівництвом Лобановського грало проти київського ЦСКА в рамках чемпіонату України. Звичайно, «Динамо» виграло – 2:0. Це був такий собі «спалах», один з найяскравіших моментів дитинства, початок Великого захоплення та кохання. Ім’я цьому – «Динамо» Київ.
А на сектор як і коли вперше прийшов?
-На сектор мене привів один мій друг, з яким ми зараз практично не спілкуємось. Він мене довго «тягнув» на сектор, майже півроку. Врешті решт, зголосився піти. Перший мій матч на секторі проти «Бордо» в 2013 році.
Тобто до цього ти постійно був на кузьмі?
-Так, активна кузьма, яка ходила на кожен матч.
А тепер як ти відносишся до них?
-До них у мене двояка думка. На топових матчах вони забивають стадіон, але те, що пишуть ці люди в інтернеті… Я цього не розумію. Нехай вони спочатку відкатають стільки, скільки ми катаємо, походять на кожну домашню гру кілька років поспіль незважаючи на суперника, погоду, самопочуття, а потім вже щось кажуть.
Коли пробив перший виїзд?
-Як зараз пам’ятаю, це було 20 липня 2013 року, виїзд до Ужгорода. Той самий друг, який і привів на сектор, запропонував поїхати, ну і ми рушили. Це був чудовий виїзд, початок справжнього фанатизму. Перший виїзд, як перший секс – він назавжди у пам’яті.
Як ти дізнався про двіж “Солянка БС”?
-Так склалось життя, що я став одним із засновників нашого двіжу. Разом з Б-чем, який мене, власне, привів на сектор і з яким я пробив свій перший виїзд, ми поїхали на виїзд в Донецьк, де познайомились з Б-ром і Ш-ком. Трохи згодом, знову таки через Б-ча, я познайомився з К-ем(також відомим, як В-ня). Загалом, той виїзд був одним з найвеселіших та цікавих, адже на той виїзд я поїхав лише тому, що поступив до іншого університету, а не в той, в який хотів. Тобто, створення двіжу – це доля, скоріш за все.
Пройшло більше року з моменту створення «Солянки». На твою думку ми вже вважаємося основою сектору?
-Нас залучають до багатьох акцій, люди знають, а хто ні – дізнаються. За цей рік багато чого трапилось, багато змін відбулось, здобули досвід у нових сферах діяльності. Я, наприклад, ніколи не малював і не приймав участь у малюванні банеру, до матчу з «Порту», коли намалювали розтягу. Звичайно, процес виробництва банеру на «Шахтар» – це неймовірно.
Вважаю, що ми ще не основа, але ми, мабуть, наближені.
UEFA та FARE закидують фанатам «Динамо» звинувачення у пропаганді фашизму, нацизму, расизму та іншого. Як ти ставишся до цього?
-Панове з UEFA не займаються розвитком футболу, їх інтерес лише у тому, щоб побільше грошей напхати собі у кишені. Гучні справи, арешти і відсторонення від футболу найвищих чинів не лише UEFA, а і FIFA – це зайвий доказ моїм словам.
Що стосується керівників та працівників сумнозвісного футбольного органу FARE – передаю палкі вітання. Незрозумілий орган, незрозуміле фінансування, незрозумілі керівники. Я вже мовчу про їх рішення та «справи», які вони заводять лише тоді, коли хочуть. Частіше за все – на рівному місці, адже їх головна задача не знайти щось заборонене, не боротись з цим, а створити видимість чогось незрозумілого, показати, що вони з цим борються, щоб їм дали чергову пачку грошей. Футбол, на превеликий жаль, надто комерціоналізований, багато рішень приймаються у високих кабінетах і не завжди на футбольному полі.
А як ти зараз відносишся до того, що команда не завжди підходить до нашого сектору після матчу?
-Тут ще треба ще й розуміти особисті характеристики гравців. Наші хлопці – далеко не подарунок. Як журналіст, я маю досвід спілкування з ними і чудово розумію, як вони себе поводять не тільки з фанатами, але й з журналістами. «Зловили» зіркову хворобу…
Розумієш, ситуація, не дивлячись на все, стала кращою, якщо порівнювати з «періодом Блохіна». При ньому дуже рідко хтось підходив та дякував за підтримку. Зараз – як ні як підходять, дякують. В неформальних бесідах з гравцями прошу, щоб вони підходили до сектору після матчу.
Після матчу з «Оболонню» підійшло досить багато гравців. Бувають матчі, після яких і вся команда підходить. Зрозуміло, що після поразок, наприклад проти «Шахтаря», немає такого бажання… Хлопці, просто підійдіть під сектор,подякуйте за підтримку… Вам це не важко, але нам це приємно.
Чи може бути таке, що у нас зараз 2 сектора, ми і Родичі, і через це їм ліньки зайві метри ходити?
-Я не думаю, що це головна причина. Є гравці, наприклад Шовковський та Рибка, які підходять до обох секторів. Їм це не важко. Гравці і самі розуміють, що чим краща підтримка, чим більше людей на стадіоні – тим приємніше їм грати, особливо на виїздах. Вони неодноразово про це казали.
Багато у тебе виїздів? В яких містах був? Які міста найбільше сподобались?
-На даний момент у мене 22 виїзда. Найбільше сподобалось в Ужгороді, Львові, літня Одеса це просто неймовірно, Дніпропетровськ. Полтава – непогане, але маленьке і вже заїжджене місто. Луцьк не люблю, у мене особливі відносини з цим містом. Донецьк – цікаве місто, а той виїзд у пам’яті назавжди. Комсомольськ – ну це діра, Кіровоград…
В яких містах ще хочеш побувати?
-Дуже хочу в Харків поїхати, ще не заносило мене туди. Також, маю бажання аби нас «звели» з «Буковиною». Хочеться поїхати на маленьку Батьківщину свого прадіда. Тернопіль – це моя давня мрія. Але, все ж таки, особливе місце займають виїзда в Український Крим, де будуть грати не якісь псевдокоманди, які створені незрозумілими людьми в незрозумілій помийній ямі під назвою “росія”, а нормальні, людські команди. Хочу виїзд в український Севастопіль, Сімферополь, Ялта, Армянськ. От цього я дійсно хочу, мрію про це.
Як ти ставишся до підтримки молодіжного складу «Динамо» та другої команди?
-Це особиста справа кожного. Хлопці і дівчата, які підтримують ДК-2, катають за них виїзда – заслуговують поваги. Дуже мало людей їх підтримує, але ми одна велика сім’я – «Динамо». Цього сезону я відвідав усі матчі юнацької Ліги чемпіонів. Так, нас було небагато, не більше десятка осіб, але хлопцям на полі було приємно. Підходили усією командою, дякували нам.
Можеш трохи розказати про благодійний аукціон? Куди йдуть кошти? Де ви берете лоти? (http://vk.com/heroiukr)
-Гроші йдуть у військовий шпиталь, допомагаємо пораненим бійцям, нашим героям. Привозимо усе – починаючи з продуктів харчування, різними побутовими товарами, закінчуючи ліками. Лоти… Деякі з них передають самі фанати, також WBC дає лоти. Звичайно є і такі лоти, які раніше зберігались у нас вдома, наші особисті речі. Автографи гравців на стікерах беремо, програмках, журналах. Зараз у нас досить чимало лотів, тому не всі оперативно виставляються на торги.
Чи всі лоти викупають?
-Ні. Останнім часом відвідуваність аукціону та попит на лоти значно впав. Так, лоти продаються, але їх ціна… Можливо, людям набридла ця війна, вони стали більш пасивними. Але наші військові, наші Герої потребують допомоги.
Хочу сказати тим, хто купляє чи віддає свої речі, тим, хто робить корисну справу: хлопці, ви молодці, займаєтесь дуже корисними справами, і давайте не будемо пасивними, бо це наша країна, наша Батьківщина, наша доля. Від нас теж багато чого залежить. Якщо не воюєш – допомагаєш.
Скоро Крим та Донбас знову стануть Українськими і ми їх більше нікому не віддамо… Та й Кубань повернемо!
І наостанок, якісь побажання для двіжу…
-«Солянка» – моя друга сім’я, це те, без чого я не вже можу жити. Що можна побажати сім’ї… Я бажаю нам лише процвітання, щоб ми стали найкращими, щоб було менше сварок і суперечок, хоча в них і народжується істина. Хочу побажати, щоб найближчим часом про нас говорили як про основу, як про людей, які приймають активну участь в житті WBC, в житті «Динамо».
Також, дуже хочеться, щоб з часом одним із споукменів на трибуні був представник «Солянки».
Ми – «Динамо»!
Б-р:
Чим ти займаєшся? Працюєш, навчаєшся?
-Працюю. Місце роботи – фінансова установа.
Коли ти вперше потрапив на стадіон?
-Важко згадати. Скажу так, активно почав відвідувати футбол починаючи з 2005 року.
Коли і як на сектор вперше прийшов?
-Це був 2010, ДК грало з Оболонню на виїзді))). Товариш, з яким ми працювали і дружили, запропонував піти на гостьовий, а не на кузьму. Це було 9 липня 2010, матч закінчився з рахунком 2:2. Тоді Оболонь була хорошою командою і на своєму полі вони обігравали кротів і з нами грали сильно.
До цього ти постійно був на кузьмі?
-Ну так, було цікаво саме дивитись футбол, а не шизіти. Плюс із друзів/знайомих ніхто не відвідував сектор.
А тепер як ти відносишся до кузьми?
-Досить складно виразити коротко своє відношення до цього прошарку вболівальників. Скажу так – з кузьмою потрібно активно працювати. В першу чергу клубу. Ну і звичайно пропагандувати правильні речі зі сторони ультри, ЗМІ.
Кузьма після кожного піро-шоу чи чогось такого починає наїжджати, типу ми бидло, нам футбол по барабану тощо… Як в такому випадку з ними говорити?
-Я б не сказав, що наїзди мають масштаби всесвіту. Звичайно знайдуться незадоволені, проте є багато тролів і жовтушників-журналюг, які роздувають із мухи слона. Але це не критично, в основному людям подобається.
Коли пробив перший виїзд?
-Тут просто: так я на той час не був прихуліганеним фанатом плюс не було перемир’я, то першим моїм виїздом був Львів. До речі пробивав його разом із нашим товаришем фаном Б-с(також відомим, як Ш-к).
А як прийшла ідея створення двіжу Солянка БС?
-Катались перші виїзда, з’являлись нові знайомства. Після пари-трійки сформувався кістяк. А тут якраз пощастило вперше взяти участь в кубку Віража. Потрібна була назва для команди, зупинились на запропонованому мною варіанті. Ось поки він в такому виді і залишається. Ідеєю було згуртуватись активним фанам-новачкам, які дивились в сторону ультри, а не ОФ.
Зараз, більше року згодом, як вважаєш, Солянка вже вважається основою сектору?
-Не вважаю основою і було б помилкою так вважати. Скажу так, мої розрахунки щодо термінів поки відповідають пронозованим. Темп, що ми взяли дозволить за 2-3 сезони рахувати себе, якщо не основою, то дуже при основі.
Зараз всякі уєфа і фаре побісились через те, що ми начебто пропагандуємо расизм, фашизм тощо. Як ти ставишся до таких новин?
-Ситуація дуже проста, але потребує багато часу для пояснення. Суть така, що Хуєфа особливо не звертає на це увагу,тому появились такі недоорганізації як фаре які під видом боротьби с різними дискримінаціями вибивають не хилі бабки під видом грантів у всяких хуєфів. Ну і з часом вони ассимілювались в структуру влади футбольної і враховуючи тенденції в світі, на хвилі ніби боротьби,
заробляють бабки.
А як ти зараз відносишся до команди і їх відношення до нас, наприклад після матчу не всі підходять до сектора?
-Команда, по суті це збір мільйонерів, яким в своїй більшості пох на вболівальників. Звичайно, на це впливає те, що команда багатонаціональна. Вважаю, що це неправильно, коли 2,3,5 гравців кволо аплодують після матчів на відстані 25-50 метрів. Тут вже тренер, спортдир та президент повинні доносити істину до гравців. Але поки клуби будуть іграшками олігархів, а не бізнесом, що приносить дохід, їм буде пофіг на це.
Чи може бути таке, що у нас зараз 2 сектора, ми і Родичі, і через це їм ліньки зайві метри ходити? І як ти відносишся на розподіл трибуни?
-Можливо і лінь. А можливо втома дає своє знати. А можливо розуміння того, що грають вони хріново і рівень підтримки не відповідає рівню їхньої гри і їм совісно ?? Розподіл трибуни – це погано. Не знаючи підстав причин, а тільки здогадуючись, все одно рахую, що наша сила в єдності. Один за всіх, всі за одного.
Багато у тебе виїздів? В яких містах був? Які міста найбільше сподобались?
-Скільки виїздів в мене точно – не пригадую. Звичайно їх не так багато, але якщо не помиляюсь 25 чи десь рядом. Точніше на це питання може дати відповідь мій дух, фан М-к, який рахує за мене мою кількість виїздів(26-М.к). Був у всіх містах минулого сезону, застав ще виїзд в Донецьк на ринат-арену… Суто по містам – подобається західні, Львів, Ужгород. Також симпатизую Запоріжжю та Одесі.
В яких містах ще хочеш побувати?
-Не знаю чому, але чомусь тягне на Західну Україну… Тернопіль, Чернівці… Також хотілось би пробити виїзди в Крим, але це із області фантастики поки що.
Ну от наступної суботи буде виїзд в Тернопіль за ДК-2… (Розмова записувалась за тиждень до цього виїзда) Як ти ставишся до підтримки молодіжки, ДК-2?
-Ну це для жостких БДСМщиків, катати за ДК-2, при живій основній команді. До підтримки відношусь негативно. Тут на головну команду хотілось би віраж займати за воротами… Ну і малі і так на понтах, бо дубль чи молодіжка ВКДК то вже рахують себе мега зірками, а по суті нічого не добились в кар’єрі. В ідеалі можна взагалі, але до цього ще дуже і дуже далеко…
І наостанок, якісь побажання для двіжу…
– Всім white power! Всім золотників, всім перемог.
В-ня, він же К-ль:
Чим ти займаєшся? Працюєш, навчаєшся?
-Працюю юристом в банку, начальник відділу.
Коли ти вперше потрапив на стадіон?
-В перший раз я потрапив на стадіон в далекому 1995 році. Це був матч ЛЧ Динамо- Панатінаікос, після якого нас дискваліфікували з ЛЧ на рік. Той матч Динамо виграло 1:0. Емоції були неймовірними. Мені дуже сподобалось і після цього я почав серйозно відноситись до футболу і майже не пропускав наступні матчі ЛЧ. На жаль, на матчі чемпіонату я не ходив, за винятком топових матчів і фіналів КУ.
Коли і як на сектор вперше прийшов?
-На сектор прийшов зовсім недавно, в жовтні 2013 року. До цього дня дуже довго хотів піти але ніяк не наважувався. З 2011 року я не пропустив жодного домашнього матчу Динамо, завжди сидів поруч з сектором, вивчив майже всі заряди, але не наважувався перевірити себе “зсередини”. І на матчі Динамо- Говерла таки наважився. Прийшов сам, бо у мене не було таких друзів, які б мене підтримали в цьому. І от підходжу я до сектора, а на зустріч мені якийсь здоровило 45-50 років і каже до мене “Слышь, дружище! А ты, я смотрю в теме? Я, каже, фанатею за ДК с Советского Союза, катал выезда, но на некоторое время отошёл от движа и теперь хочу опять вспомнить былое! Ты не расскажешь мне, что и как, какие правила, что можно, что нельзя!!!”))) Ну я гордо відповів, що я і сам вперше на сектор прийшов. Ми з ним познайомись, як потім з’ясувалось, це олдовий фан Пр-к. Сьогодні ми разом відкатали не один виїзд і тісно спілкуємось. Тоді він запропонував разом йти на сектор, і першим, кого ми зустріли- був К-ря. Я тоді дуже здивувався і мені було дуже приємно, що один з лідерів Віража охоче з нами поговорив, відповів на всі наші питання і навіть більше- дав нам по абону (за гроші звичайно). Якщо хто не знає, тоді абони було не так просто дістати, бо продаж був лише біля фонтану перед палацом спорту тільки в день матчу. А це трапилось перед сектором, за півгодини до матчу. Загалом, це був чудовий день: розмова з лідером двіжу, абон, чудовий настрій і знайомство з олдовим фанатом, з яким я катаю виїзда і який, до речі, перевів мене в праві фанати(правда, лише на 21 виїзді). Після цього дня я не пропустив жодної домашки і завжди знаходжусь на секторі.
До цього ти постійно був на кузьмі?
-Так, тільки на кузьмі
А тепер як ти відносишся до кузьми?
-Зараз, звичайно, дуже негативно. Мені і раніше не подобалось те, що багато хто йдуть на останніх хвилинах матчу, приходять після початку гри, дофіга бухих, насіння, пиво…А тепер взагалі ненавиджу їх. Особливо, коли вони наїжджають на команду після невдалих ігор і поливають лайном ультрас-сектори.
Коли пробив перший виїзд?
-Весною 2014 року в Полтаву на фінал КУ. Це було щось неймовірне, я цей день назавжди запам’ятав. І в 2001 році пробив виїзд в Білорусь на збірну. Тоді ми виграли 2:0, це був відбір на ЧЄ. (Спогади про цей виїзд можна прочитати тут: http://1927.kiev.ua/news/view/17951).
Як прийшла ідея створити двіж Солянка БС?
-Двіж “Солянка Біло-Синіх” з’явився влітку 2014 року, коли я вже був знайомий з його засновниками. Все вийшло спонтанно і ніхто не думав, що так народиться колектив фанатів під назвою Солянка БС. Восени 2014 року проходив турнір серед фанатів, відомий як Кубок Віражу. Ми з хлопцями вирішили прийняти участь. Треба було придумати назву, хтось сказав Солянка БС, і під цією назвою ми заявились.
До турніру нас було 5, після нього додалось ще двоє. З часом нас стало 12. Це не багато, але ми йдемо до росту і просування двіжу. Щодня про нас дізнається все більше людей і не тільки з Києва, а й фанати з інших міст.
Зараз, більше року згодом, як вважаєш, Солянка вже вважається основою сектору?
-Основою ми будемо лише тоді, коли станемо офіційним двіжем. Зараз ми навколодвіжевий колектив фанатів. Так, нас багато хто знає
і ми спілкуємось з багатьма хлопцями з різних банд. Тримаємо своє місце на секторі, катаємо виїзда, приймаємо участь в різних спортивних заходах під егідою WBC, приймаємо участь в допомозі в організації деяких перфів, робимо власні стікера. Коротше кажучи, намагаємось бути в темі, але називати себе основою, не будучи офіційним двіжем- це мабуть не правильно.
Зараз всякі уєфа і фаре побісились через те, що ми начебто пропагандуємо расизм, фашизм тощо. Як ти ставишся до таких новин?
-Негативно, так як вони завжди намагаються щось там побачити для того, щоб надати клубу якісь санкції. Через всілякі дрібниці наводити такий галас…
А як ти зараз відносишся до команди і їх відношення до нас, наприклад після матчу не всі підходять до сектора?
-До деяких гравців я відношусь з великою повагою, і я радий, що у нас є гравці, які всім серцем і душею віддають себе футболу. Не просто грають, а б’ються за клуб, за його честь, славу, не тільки на полі показують свою вірність, а і за його межами. До багатьох, більшою мірою, легіонерів, поваги не маю. Вони приїжджають сюди лише за грошами і їх відношення до гри і до клубу відразу видно, і як правило
за декілька років вони йдуть по арендам, показуючи, що в динамо вони перейшли хіба що за грошами. Відношення гравців до фанатів- це болюча для мене тема. Лише декілька гравців після матчів підходять до нас і дякують за підтримку, решта ж поплескають собі десь з центру поля і йдуть, а то й взагалі одразу йдуть. Це дічь, і це виводить мене! Невже так важко всім складом підійти і подякувати тим, хто
за них горло рве? Вони дякуюсь нам за підтримку, ми їм за гру, це ж наче не важко… Але, на жаль, лише декілька гравців роблять це постійно, їм, звичайно ж, низькій уклін від мене.
Як ти відносишся на розподіл трибуни(WBC і Родичі)?
-Дуже негативно. По-перше, основна частина Родичів- це на представники ОФу, хлопці кремезні і небезпечні, коли вони були у нас на секторі- перша лінія дивилась серйозніше ніж зараз. По-друге, розпади серед однополчан- це не дуже добре. Причини розпаду мені невідомі, але ж мабуть можна було б знайти якийсь консенсус в деяких питаннях, які мабуть і стали причиною розподілу. З іншого боку,
це їх рішення, і можливо воно правильне. Я спілкуюсь з багатьма Родичами з рідних банд і не відчуваю того, що ми на різних секторах. Просто є нерозуміння, мабуть більше і нічого.
Багато у тебе виїздів? В яких містах був? Які міста найбільше сподобались? В яких містах ще хочеш побувати?
-У мене 21 виїзд. Це не так багато в порівнянні з деякими людьми з сектора, з якими я спілкуюсь, але це ж теж досвід. Кожен виїзд- це нові емоції, нові історії, знайомства і просто цікаве проводження часу. Був в Ужгороді, Луцьку, Львові, Одесі, Кіровограді, Полтаві, Комсомольську, Дніпропетровську, Запоріжжі і Харкові. Кожен виїзд кращий за попередній, але найкращі- це в екзотичні міста, типу
Кіровоград і Комсомольськ. В нашій команді ще багато міст зі своїми футбольним клубами, де я не бував, і дуже хочеться туди поїхати. Ну і хочеться частіше пробивати виїзда в маленькі міста.
Як ти ставишся до підтримки молодіжки, ДК-2?
-Дуже позитивно. Я і сам іноді ходжу, але не так часто. Але я дуже поважаю тих, хто ходить на всі матчі, ще й пробиває виїзда. Молодим хлопцям потрібна підтримка, бо це майбутня основа, тому я радий, що є люди, які стабільно підтримують молодняк.
І наостанок, якісь побажання для двіжу…
-Бажаю розвиватись і досягати намічених цілей. Не зупинятись на досягнутому і продовжувати проявляти себе в тому ж дусі. Прагнути до найкращого, бути попереду і ні кроку назад. Для початку- стати офіційним двіжем з власним банером, а в решті- тільки перемог і великих досягнень.
