Дніпро
На черговий виїзд банда вирушила різними шляхами. Б-р з П-ком їхали нічним поїздом, В-ня, М-к, Б-н і П-й їхали вранішнім експресом. В нічній тязі були жорстокі виписки, але П-ка це не зачепило. в хюндаї їхало якесь тіло на російській футболці, тому у хлопців теж вистачало веселощів.
Я ж, на фоні хвороби, їхав автостопом. Назад квитка теж не мав, тому сподівався, що в поїзді не піднімуть кіпіш як минулого разу… Поспавши 3 години, швидкий перекус, метро, забита маршрутка до Борисполя, і я на позиції. 20 хвилин, і мене везуть на 100 км майже до Яготина. Всю дорогу їхали мовчки. Висадився десь за кілометр до Яготина, трохи постояв, трохи пройшовся і мене підбирає чувак на Тойоті кемрі, в якій вже сиділи двоє хохлів. Спереду були якісь розмови, ззаду ми трохи подрімали. Пару зупинок і о 15:00 воділа нас висаджує в центрі Дніпра, ображається за небажання платити і їде далі. Я ж одразу зустрічаю тих, хто їхав експресом, і компанією йдемо до набережної, по дорозі спостерігаючи, як лікарі оживили мерця))). На набережній трохи погуляли, пофоткались, зустріли П-ка і пішли в центр на перекус.
Там сиділи десь годину, після чого неквапливо пішли на стадіон. Зустрілись з хлопцями з Д.Ультрас, попили чаю, купили білети, пройшли шмон і зайшли не на гостьовий сектор. Шмон був легкий, проте були одиничні випадки відбору піро. На початку матчу дніпряни демонструють банер, смисл якого приховали їхні ж димовухи. Також вони палили на гол і на початок другого тайму. Ми ж, як завжди, на голи. Після матчу майже всі футболісти кидають нам свої футболки.
Поїзд був за годину після матчу, тому швидким кроком йдемо до вокзалу, на півдорозі вписуємось в маршрутку і приїжджаємо на вокзал за півгодини до відправлення. Варто зазначити, що вся банда мала квитки на той самий поїзд…Ну і я на вписці. Хлопці технічно відволікли провідника що дозволило мені спокійно вписатись. П-ий і Б-н були в іншому вагоні, тому довго не засиджувались. А після відправлення поїзда я технічно уникнув двох перевірок, бо хтось таки підняв кіпіш, і одночасно підвищив рівень своєї карми)). Під час перевірки збирався піти погуляти по поїзду, тільки дійшов до тамбуру- назустріч якась бабця. Ну я даю їй дорогу, але вона чомусь не йде. Виявилось, що вона- інвалід, зараз має верхню полицю, а в її купе теж хлопці- інваліди, тобто місцем ніхто не поступився, от вона йшла до начальника поїзда. Розуміючи, що це чудовий шанс побути в тіні під час шмону, я добровільно зголошуюсь допомогти їй нести сумку. Тричі півпоїзда обійшли, вбили годину і врешті-решт, що у неї все добре(знайшли нижню полицю), що у мене(в вагоні почався спокійний вечір). Мабуть почалась масова еміграція, бо в поїзді не було жодного вільного місця, навіть люксу. Тому спочатку проводимо час дружньою “бандівською” розмовою, згодом всі окрім Б-ра повлягались спати, тому я ще з ним трохи провів час за розмовою. А коли і він надумав спати, ми як раз приїхали в Олександрію, де в вагон підсіло двоє фанатів Шахтаря. Підтягнулись і С-нік з С.І., тому ще дві години ми провели за розмовами про старі часи, днр(хлопець родом з Харцизська, і його родина звідти не виїхала), сутички киян та донеччан)), і врешті всі вляглись спати. Навіть Б-ж з С-йом, які теж на вписці, залізли на третю полицю. Я ж її трохи подригав і мені стало стрьомно туди лізти. Тому сів біля В-ні, став йому заважати і він вигнав мене спати на підлогу))). Трохи заснув, і тут Б-р не може знайти свій телефон. Невелика паніка і випадково він знайшовся під моєю спиною)). Знову заснув, і тут провідник вже будить, що за годину Київ. Через півгодини це знову повторилось. Приїхали, і всі розбіглись по роботам, універам тощо. Ну а я поїхав спати, бо 4-5 годин сну в хворому стані за 2 доби- це все таки мало, але заради перемоги Динамо це того вартувало.
Катайте виїзда!