Двійник
Перший, виїзний, матч кубку проти Олександрії ми грали вдома, тому було невідомо, чи буде матч-відповідь, бо збірна… Коли надійшла інфа, що домашня гра кубку буде на виїзді через 3 дні після виїзного матчу чемпіонату, то стало ясно, що буде у мене другий двійник в сезоні. Ближче до матчів Д-р пообіцяв виставити квас тим, хто катне двійник, тому заява на відпустку написалась сама собою)).
Писатиму по днях, щоб легше було читати…
День перший, гра чемпіонату:
Вся Солянка їхала собакою до Білої Церкви, тому рано вранці, о 7 ранку)), зустрічаюсь з П-ком на КарДачах, щоб вписатись в маршрутку, яка велика, як собача будка забиту собаку і побачити тих розумників, які таки їхали з вокзалу. 2 години до БЦ вбивали по-різному, хто глумився, хто сварився з пасажирами, а дехто навіть зміг подрімати. За годину очікування поїзда встигли провідати атб, який минулого виїзду невдало пройшов ревізію, а дехто зайшов з цією ж ревізією в місцевий секонд.
В поїзд сіли нормально, вписали всіх, кого потрібно, і почався дикий угар. В вагоні їхав якийсь дитячий табір, тому угару побільшало. На жаль, я не витримав це і пішов спати, а дехто встиг конфіскувати ящик березового соку по дорозі… Спізнившись до Олександрії на півгодини, офігіваємо, бо нема ні нормальних магазинів і якихось кафе. До речі, місцевий вокзал чимось нагадав мені автовокзал Видубичі. Якимось чином знайшли одне кафе біля стадіону, трохи набрались сил і пішли під гостьовий. Білети видавали безкоштовно, та і шмон спочатку був дитячим(це мабуть єдиний стадіон, куди пропускають з пляшками), алле ближче до початку матчу трохи посерйознішав. Проте, ті, хто хотіли, занесли все що треба. Перф на початку матчу вийшов на ура, та і сама шиза була хорошою. На жаль, місцеві інтелігенти не знають, що Динамо найсильніший клуб, тому весь матч провокували нас різними способами. Ще півроку тому домовились зробити невелике шоу з використанням стробоскопів, і як тільки ми їх запалили- Динамо забило гол))).
Після матчу пішли в інше кафе, де було караоке, тому можна було спостерігати, як 30 фанатюків співають про дівчинку пай і натомлене місто))). Хвилини до поїзда проходили як на типовому ринку, і, познайомившись з милими провідницями, проводжаю своїх на поїзд до Києва, в який наче вписались всі, хто хотів.
День другий:
Ще година очікування, і я сплю в 88 поїзді до Дніпропетровська). За півтора тижні до виїзду я почав пробивати вписку в Дніпропетровську, планував день бути в Дніпрі, день в дорозі і день в Харкові, але Дніпропетровськ дуже підісрав зі впискою, тому благаю луганчанина Л.П., якого колись вписував у себе і з яким бачились на минулій домашці, щоб він мене вписав ще на день. Тому, прибувши в Дніпропетровськ, готувався до веселої поїздки собаками, але через півтори години був прямий поїзд в Харків за 19 грн, тому вирішивши, ну їх нафіг ті собаки, сплю 4 години в вагоні з якоюсь милою дівчиною, яка надивившись на мене теж лягла спати).
Приїхавши в Харків, одразу прямую до стадіону Металіст, бо в лютому так і не доїхав до нього.
Трохи там позавісав, і поїхав в зоопарк в парку Шевченка, вхід в який коштував 40 грн, але навколо не було ніяких контроллерів, охоронців тощо, де завис години так на дві…
Багацько назнімав, трохи терпіння…
Ще зовсім трошки…
Після цього поїхав в один з районів до дівчат з мафії, які дають мені роботу. Взагалі, я очікував на вписку ввечері, тому який я був радий від дзвінка Л., який каже, що можна вже їхати до нього. Покуривши з однією з начальниць, вирушаю до гуртожитку, який був в кілометрі від мене і знаходиться на дуже гарному провулку імені команданте Яроша. Трохи поблукавши болотами, знаходжу той самий гуртожиток, який є суто чоловічим, тобто без герцогинь. Помившись і трохи відпочивши, поїхали в інший спальний район до ще одного луганчанина за стікерами.
Трохи розмов про все, словесна перепалка з якимось житомирським щуром, розчарування через заборону чіпати його, бо він голова студ.ради і нарешті змога нормально поспати.
День третій:
…почався рано, бо до гуртожитку мала завітати якась перевірка. Тож під слова “прокидайся, ми проспали”, швидко вдягаюсь і йду снідати в ПХ. Після сніданку йду гуляти містом, якимось чином чигирями виходжу до вокзалу))), і зустрічаюсь з ще однією дівчиною з мафії.
Пару годин погуляли по центру, їй треба було далі по справам їхати ну і ми розійшлись. Взагалі, зважаючи на її стан здоров’я, я був здивований, що ми зустрілись…Тож, дуже дякую за зустріч.
Трохи перекусив(хороший заклад з низькими цінами, Буфет, порада всім на наступний виїзд) і поїхав до гуртожитку, де комісія не знайшла нічого поганого.
День четвертий:
Одразу зранку поїхав з Л. по його справах. За цей час встиг чомусь навчитись в місцевому аграрному універі, поофігівати з їх викладачок, які на вигляд молодші мене)), познайомитись з листоношею Пєчкіним)))), відвідати Барабашівський ринок, який є найбільшим в Східній Європі…
…і прогулятись по центру. Після цього Л. поїхав на роботу і запропонував ввечері поїхати стопом до Дніпропетровська і там переночувати. Тож решту часу я безуспішно пробивав вписку в Дніпрі. Ну раз не пощастило з цим, дотримуюсь плану і їду на вокзал щоб сісти на собаку до Лозової.
Взагалі, Харків таки гарне місто, через кожні 2 метри стоять сміттєві пакети, тобто всюди чисто, повно українських прапорів, радянська площа перейменована на Площу Конституції, але всюди є своє лайно, як цей криворукий:
День п’ятий, матч кубку:
Сівши в собаку, одразу вирубився і прокинувся біля Лозової. Там у мене було 3 години очікування до наступної собаки, які я проспав в залі очікування. Змерз так, що зігрівся аж у поїзді до Олександрії, а це 8,5 годин… Подали собаку до Дніпропетровська, людей обмаль, тож я знову ліг спати і прокинувся в Синельниковому…де знову таки ліг спати. Розплющив очі лише в Дніпропетровську. Похід в сільпо, в посадка в поїзд, в якому знову якісь чи школярі чи студенти їхали на екскурсію. Але мені було настільки байдуже, що я майже одразу вирубився і під Олександрією мене розбудив провідник. Знову невелика прогулянка, зустріч з М-дзе і знову шмон під гостьовим. Цього разу він вже був посерйознішим, але пляшки не відбирали. На цей виїзд їхало лише половина Солянки. Двоє їхали спрінтером по жахливим дорогам, але приїхали за 20 хвилин до початку матчу. Сам матч- униле лайно, купа бидло-кузмічів, криворукий рибка і 99-ий виїзд Д-да. Після матчу провів своїх до спрінтера а сам лишився чекати квас)), який отримали ще 4 людини. І він був смачним))).
З тими, хто ще не поїхав, пішли в центр, де трохи посиділи, пішли до атб, який незадовго до нас проходив ревізію, і пішли на вокзал. Час на вокзалі вбивали по різному, хто куняв, хто палив піро а хто заводив дружбу з песиком))
Всі безбілетники не змогли вписатись в більш ранній поїзд і тому, під наші “радісні оплески” вписались в наш поїзд, ще й в мій вагон. Сподівання заснути під музику розвіялись під час частих проходів провідника… Да, у нього був намір повиписувати всіх. Одразу ж почались крики, що “ми спалимо вагон” і все таке. В цей час я заздрив В., бо у нього було верхнє місце, а у мене нижнє, ще й бокове, ще й на початку вагона. В Знам’янці замість двох хвилин стояли годину. За цей час по нашому і сусідньому вагону купу разів пройшлись наряди міполіції, виписали десь 10 людей і П-ка, у якого був чесний квиток, проте на нього написала якусь заяву начальниця поїзда, типу він буйний. Менти погрожували залити все купе газом, якщо П-як не вийде… Як тільки поїзд поїхав далі, я ліг і одразу вирубився. Розбудив мене В-рон вже на вокзалі, показавши, що провідник рідкісний мудак.
Загалом, це все було того варте). До зустрічі в Ужгороді.
