Львів
Черговий нудний виїзд до Львова не став нудним, бо це ж перший виїзд за 5 місяців.
Втім, це таки Львів, тому вирішивши не приїжджати туди з самого ранку, як завжди, їду до Білої Церкви. Пізній вечір, вузька маршрутка, година шляху, віддавлені ноги, бо я завтикав завчасно підготуватись до виходу)), і трьохгодинне очікування поїзду. За ці три години я встиг понудьгувати, розрядити телефон, повтикати на місцевих алкоголіків в військовій формі, знайти банку енергетика в рюкзаку і майже розгадати візерунок на підлозі залу очікування. Коли туди приїхав, то побачив аж трьох хохлів, але чим ближче до тяги, тим більше зібралось людей. Дехто з них встиг завітати з ревізією до місцевого атб, і потім роздавати конфіскат всім підряд.
В поїзді всі поводили себе спокійно, ну принаймні в моєму вагоні, провідниця була майже нормальною, тому всі спокійно доїхали до Львову.
Приїхавши, одразу поїхав на зустріч з Х.Д. з Мукачева з її подругами. Взагалі, гуляючи містом, не знаходив багато знайомих киян, але було немало кротів. Дехто з киян встиг познайомитись з бельгійцями, але мене це мало цікавило, а дехто встиг по музеям походити. За час прогулянки встигли обійти всі знайомі місця,назаряджати телефони)), обмінятись люб’язностями тощо і не сфотографувавшись біля всіма улюбленого місця.
Після цього я нарешті зустрівся з Соляничами, стандартна процедура вітання, спільне фото, і всім кодлом йдемо до автобуса. Хоч дорога була дуже короткою, проте це не завадило знайти нам на свою голову копів, які були не дуже люб’язними. Може саме через це я вперше заплатив в 3а…
Рівень проходу на стадіон багатьом нагадав Донбас-арену. Тільки там камер схову вистачало для всіх, а тут і місць нема, і з рюкзаками не пускають, проте шмон такий, що можна було РДГ пронести. Через цю тупку ми заходимо за 10 хвилин до початку матчу.
Шизіють всі від душі, піро після голів, візуалка з прапорів, наче все добре… Але після нашого піро на нижній ярус випадково полетіло пару іскор, і тут львівська кузьма показала своє лице, хоча і до того вони не вирізнялись адекватністю та і перед стадіоном бузили дай Боже… Перекидування скамом, слиною, фаєрами, то таке, але наважитись зірвати банер- це вже не порядок. Закінчилось все добре, хоч Ч-ба розрізав собі руку, коли ламав сітку між ярусами. Через це було вирішено знімати банери, ховати прапори і не палити піро на 88 хвилині. Хоч у багатьох були квитки на поїзд за годину після матчу, але всіх на секторі тримали ще 20 хвилин. Ну наче ті, кому треба- встигли на тягу.
Моя ж тяга була за три години після матчу, тому я особливо не поспішав. По болотам з іншими пройшовся до ашану і…хвилин 50 тупили на зупинці, бо автобуси проїжджають повз, маршрутки забиті а таксі зайняті. Нас було семеро плюс барабан, вже збирались стопити, але якимось дивом змогли влізти в маршрутку. А далі вбивання часу, обмін враженнями і спокійна посадка. Хоча в одному вагону не хотіли пропускати людей без документів… Зворотній шлях пройшов досить спокійно і тепер всі в очікуванні наступного виїзда попри невизначеність його дати. Катайте виїзда!!!