Дніпро
Поки я довго думав, то вже закінчились білети до Києва, вирішив, що розберусь на ходу. Трохи напрягало, що на поїзд їхатиму після роботи, були побоювання не встигнути. Але все закінчилось нормально, з роботи нормально виїхав, ще й встиг подивитись, як П-як спокійно вписався в поїзд. В нашому вагоні все було спокійно, тому після вечері я завалився спати. Поспав мало, бо провідники розбудили за годину до прибуття. Взагалі, провідники були неадекватними, підрізану постіль бігали шукати в сусідній вагон, та й при посадці дуже ретельно перевіряли дані паспорта.
Дніпро зустрів нас прохолодою і невеликим дощем. Так як у декількох це був перший виїзд в Дніпро, тому вирішили трохи перекусити і йти гуляти. Засіли в пх, оцінили кількість виїзних, зустріли автостопщиків, які приїхали раніше за поїзд і пішли до набережної. Трохи поспостерігали за рибалками, і пішли до парусу. Там випадково розбудили сторожевого песика, який підняв гвалт, тому не вдалось залізти туди…Обмежились фотками на фоні будівлі.
Далі вирішили піти в центр трохи перепочити і подумати, куди далі йти. Думали думали, і надумали зайти в фанатський магазин. Але він ще був зачинений, тому пішли до Дніпро-арени. Всередину, на жаль, не зайшли.
Зайшли в парк, трохи провітрили ноги і знайшли турніки, де трохи покачались. Після цього повернулись в центр. По дорозі В-ня трохи поколотив боксерську грушу і вибив пару рекордів(загалом за день він на таких грушах 6-7 рекордів зробив)
В центрі знову засіли в мак. Нас там вирубало, тому пробивали якісь музеї, куди можна сходити. Випадково я знайшов, що неподалік знаходиться музей ато. Півтора км, більшість під гору і ми там.
Думали ще зайти в музей, але ціна в 20 грн здалась декому зависокою)), тому вирішили повертатись в центр. Ноги просили відпочинку, тому поїхали трамваєм. На зв’язок вийшов Ш-к, який їхав спрінтером і вже доїхав, вирішили зустрітись біля пабу, власником якого є Роман Зозуля. Паб був зачиненим, тому повсідались в якійсь кав’ярні, очікуючи, поки Ш-к знайде щось подібне біля Метеору.
Ш-к таки знайшов непогану кафешку, тому поїхали до нього. Пару годин посиділи, дочекались М-ка, Б-ра і М-зе, які були на вписці і пішли на стадіон. Під входом запускають лише тих, у кого є банера, решту киян не запускають. Щоразу кажуть про “через 10, 14, 88 хвилин ми вас запустимо”. Тривало це десь годину, хтось щось зарядив і штурмом всі зайшли без шмону і проблем, хоча мене ледь не задавило тими воротами. Початок матчу, досить таки непогана шиза, і тут хтось звертає увагу, що Б-р, який пішов перед матчем в туалет, досі не повернувся, а це була вже 15 чи 20 хвилина. М-к бачить смс від Б-ра про трабли з копами, телефон у нього вимкнений, томсу спроби додзвонитись марні… Зриваємось з сектора і бігаємо колами в пошуках. М-зе навіть прошмонали якась мерзота типу беркута. Пошуки безрезультатні. Підняли на вуха всіх ментівських начальників, але ніхто нічого не знає. Пішли ще по колу, а в цей час почалась перерва, і нарешті знайшли Б-ра біля однієї з палаток з напоями. Б-р розповів, що коли він заходив до сектора, заступився за хлопця, якого не пускали, і в результаті їх завели туди, куди ми так і не підійшли, хоч і проходили те місце кілька разів… Все могло б закінчитись погано, але поруч проходив гравець Дніпра Сергій Кравченко, який визволив хлопців. Після такого злості у нас було повно, і другий тайм ми відшизіли на повну, з фаєрами, білим рдг і голом на 88-ій хвилині.
У багатьох поїзд був за годину після матчу, тому вирішили брати таксі. У мене білета на поїзд не було, тому не хотів поспішати. Але лінь пересилила, і теж вписався в таксі. На вокзалі черговий виніс атб, після якого всі бігали по різним сторонам. Але сама погана новина- після кіпішної дороги сюди провідники не слабо відгребли він свого начальства, і назад контроль вже був суровим, саме через це вписка була майже неможливою(тих, хто таки вписався, виписали десь в Знам’янці). Тут проходить один з Бобрів, і продає свій квиток, на який мені не вистачає 60 грн… За хвилину потрібна сума була зібрана(дякую. хлопці), і я мав квиток. Поїзд відправився через 30 хвилин, в вагоні все було спокійно, тому через 10 хвилин я вечеряв а ще через 20 хвилин міцно спав. В цей раз провідник був нормальний, тому за годину до прибуття ніхто не будив. Я прокинувся десь в районі Видубичей. А далі порожній тролейбус, ванна і міцний сон.
Катайте виїзда!