Запоріжжя
Так вже сталось, що за три сезони моїх публікацій я завжди писав звіти з останніх виїздів чемпіонату. Тому не зраджую традиції, і от, несподівано для самого себе, пишу цей звіт, про який, по суті, нема чого писати.
Хоч це і останній виїзд, але ажіотажу серед киян він чомусь не викликав. З банди нас їхало четверо. В-ня з Б-то їхали спрінтером. Враховуючи, що з Києва вони виїхали о 23:00 а в Запоріжжя приїхали о 12 з копійками, то, думаю, дорога у них була веселою. Я ж ще перед Дніпром вирішив, що їхатиму тим самим маршрутом, що і до Дніпра. Думав, що, як завжди, їхатиму сам, але несподівано П-як вирішив їхати цим же маршрутом. Зустрічаємось на вокзалі, до нас, ще більш несподівано, приєднуються Т-ст з другом, тому вчотирьох їдемо до славного міста Біла Церква. В поїзді навіть змогли трохи поспати. В БЦ у нас знову було півтори години до наступного поїзда, тому цей час вбивали на лавочці біля Атб в компанії місцевих друзів П-ка. В наступному поїзді ми вже їхали по різним вагонам, тому до стадіону наші шляхи розійшлись. Пацани з Дніпра їхали собакою, в якій був сильний угар. Я ж думав з Дніпра їхати стопом, але трохи подумав і вирішив вписатись в інтерсіті, тому у мене було 4 години на прогулянку містом. За цей час я пройшов майже по тому ж маршруту, що і 4 дні тому- вокзал-набережна-центр-райвідділок)-стадіон. Перші півгодини йшов дощ, тому було важко по болотам ходити, але невдовзі він закінчився і стало припікати. Після відвідування стадіону, де вже не було ніяких слідів сутичок, до поїзду у мене залишалось ще дві години, тому вирішив проїхатись в метро. Думаю, не секрет, що я цікавлюсь транспортною тематикою…тому офіційно заявляю, що хоч і 4 з 6 станцій ззовні схожі одна на одну, проте у них таки різне оформлення. Годину, яка у мене залишилась після метро, я просто вбивав в ПХ.
Інтерсіті запізнився на 10 хвилин, тому після кількох сивих волосин) спокійно їду в поїзді при повній відсутності контролю. Хохлів було не дуже багато, місць було вдосталь та й розетки були робочими, тому зміг трохи відпочити(Н., дякую за навушники). Приїхали в Запоріжжя, і одразу, в компанії хлопців з Віви, пішли в пх, де просто сиділи кілька годин, не бажаючи кудись йти.
Приїхали на стадіон, купили білети за 30 грн(дехто зміг безкоштовно взяти) і почали заходити. Кількість поліції була більшою ніж завжди, проте вони не створювали якихось проблем. Шмон такий собі, але відбирали запальнички. На секторі нас 125 людини. Шиза, як на таку кількість посередня. Трохи піро на гол і нон-стоп в другому таймі, який тривав 30 хвилин. До сектору підходять майже всі гравці, шестеро кидають футболки.
У більшості були білети на поїзд, який відправлявся через півгодини після матчу, тому менти організували два баси, які знову під мигалками довезли всіх бажаючих до вокзалу. У мене був пізніший поїзд, але все одно поїхав цим автобусом. Один бас був нормальний, інший- старий Лаз, в якому навіть освітлення нема, тому по олдскулу, з зарядами і відчиненими дверима приїхали на вокзал за 7 хвилин до відправлення поїзда. Іншими поїздами їхало не дуже багато фанатів, тому після атб і невеликого перекусу спочатку проводжаю інтерсіті, і потім вписуюсь до свого поїзда.Мені пощастило їхати разом з М-ком, Ч-ою та рештою, але я був настільки втомлений, що вони майже одразу заснув і прокинувся за годину до прибуття. Ну а далі робота і очікування нових виїздів.
Ну і трохи слів про домашку з Шахтарем. За день до матчу ініціативними хлопцями було створено два 30-иметрових банера. Малювали досить довго, закінчили вже тоді, коли навіть найнебезпечніші хулігани вже сплять.
Кількість одиниць піротехніки перевищувала кількість людей, тому вирішили не йти через звичайні входи, а зайти через службовий вхід. Нацгвардійці, які стояли в оточені, не зрозуміли, що відбувається, але нікого не затримували. Майже спокійно зайшли і попрямували на сектор вздовж лінії поліцейських, яких цього разу було дуже багато.
Піротехніки було багато, але якщо вона в нормальних руках- то це навіть добре, але коли вона потрапляє до якихось незрозумілих персонажів- то стає ще веселіше від летючого на тебе стробоскопа чи пітарди під ногами… Загалом, шиза була в порядку, проте через довбонутих кузьмічів кінець матчу вийшов трохи змазаним. Після матчу випили келих квасу за більш-менш хороший сезон і розійшлись по домівках. Так закінчився сезон, який став золотим по Україні для одного “Солянича”.
До зустрічі в наступному сезоні. Катайте виїзда!