Ужгород
Найдальший виїзд по Україні припав саме на той період, коли в місті розквітає сакура, тому у багатьох була можливість зацінити цю красу.
Дехто з банди виїхав автостопом ще в четвер в надії замутити трофеї з португальців у Львові. Частина банди виїхала спрінтером, дехто лише в останній момент спланував дорогу. Я ж вирішив купити білет на поїзд лише туди, а назад вже як пощастить. Тому зустрічаюсь на вокзалі з В-нею і Б-ром, який напередодні відсвяткував свій ДН, обмінюємось маршрутами, встигаємо вписати двох хохлів в мій поїзд і розійшлись по різним платформам. Як тільки я зайшов в свій вагон без нагляду, мене наздогнав провідник. Перевірку білета я чесно пройшов, але з документами не вийшло. Дядя вирішив збити з мене трохи лаве, бо я не мав студака, але що я зроблю, якщо у мене в гаманці було аж 8 грн? Домовились, що у Львові я зніму трохи готівки і забашляю. Щоб не зустрічатись з ним зайвий раз, пішов через весь поїзд до Д-са, взявши з собою З-ця. Трохи позавісали, обговорили, хто де виходить, і порозбігались спати. В сусідньому зі мною “купе” їхали Парні постарше, і провідник їх чомусь зненавидів, за будь-яке голосно сказане слово він починав наїжджати на них, вогню додавала ще якась бабулька, яка підсіла по дорозі. Але коли десь о першій ночі підсіла якась дебільна компашка і почала шуміти вдвічі голосніше, то до них жодних претензій…Подвійні стандарти, чого ж. Порадувало, що ці дебіли виписались десь о 6-ій ранку, але та довбана бабулька привела свою подругу і вони всілись…правильно, під мною…НЕНАВИСТЬ. Проте краєвиди з вікна дійсно захоплювали, всі ці гори, мости та іноді тунелі, і я заздрив тим, хто поїхав автостопом.
В Мукачево багато хохлів виписались. Я ж вирішив залишити це місто на потім, тому поїхав далі, вже в компанії Мотодрезини.
Долаємо ще півтори години, і от він, Ужгород. Саме місто мені нагадало Львів, тільки у мініатюрі.
Нікуди на поспішаючи, прогулялись центром до замку, але бажання платити 35 грн ні у кого не було, тому повернулись на набережну, милуючись сакурами
Біля набережною зустрівся з авантюристами, які їхали собакою з Львова в Мукачево, і пішли в якусь піцерію, збираючи до купи всю Солянку. Трохи набрались сил і пішли до стадіону, збираючи по дорозі всіх хунтят.
Під сектором шмон нульовий, проте це не завадило якимось чином комусь не пронести піро. Перф, в підготовці якого Солянка трохи допомогла, вийшов чудовим, банерна лінія теж на рівні, відривайся собі на повну… Але копам дуже не сподобалось наше піро на 14-ій хвилині, тому якийсь найвідважніший коп захотів стягнути П-ка з сітки. Звісно ж, йому це не вдалось, натомість якимось чином у нього зникла частина амуніції.Ментів таки вигнали з сектору і піро допалили всі. Може через це, а може через спеку, яка прислідувала нас ще з Мукачево, але шиза була поганенькою. Трохи піро на голи, вроцлав на 88-ій хвилині, який сплавив стілець, який загасили лише після матчу, і це мабуть все з цікавого.
Частина, яка назад їде не менш авантюрним способом, одразу ж тікає після матчу на автобус, спрінтерські нікуди не спішать, а я досі не придумав, як їхати назад. Поговоривши з усіма такими ж, вирішую разом з Т-вою пробувати когось застопити, а як невдало- вписуватись в львівську загальну тягу. Я сам себе трохи заплутав, тому маршрутку, яка їде до траси, вже не було. Йти до траси теж не було сил, тому вирішили спробувати сіті-стоп. Три години простояли на якійсь зупинці біля вокзалу, але невдало. На пропозицію від місцевих йти 8 км до кордону, бо там точно хтось підбере, відмовились. Тому пішли вечеряти на вокзал. Поки йшли, повз нас проїхало три поспіль копівських машин з мигалками, та і на вокзалі бігали копи з нацгвардійцями в пошуках чогось. Поки вечеряли, позбирались решта хохлів, і тут стало зрозуміло, чому ті мигалки літали: хлопці винесли спортивний магазин на велику суму, і їх шукали. Одного таки повели в відділок, але до поїзда наче відпустили. Через це мене трохи бентежило, що нас проводжатимуть на поїзд, але все було нормально, в загальний вагон вписались всі, кому треба, нікого не виписали… а з плацкартних декого повиписували. Т-ву для приколу сховали в гроб, а мене за шторку, але в цьому не було необхідності. Трохи посиділи і позалазили спати хто куди, я з Т-вою полізли на треті полиці. Непогано так поспав, і от вже Львів. У багатьох були білети на московську тягу, але мені було западло платити, тому компанія з мене, Т-вої, С-са і його дівчини і В-ка з другом пішли на автобус до виїзду з міста.
С-с з дівчиною одразу пішов вперед, ми по середині, тому я не в курсі, як швидко підібрали В-ка. Десь через півгодини біля нас гальмує машина з литовськими номерами, але підібрали вони чомусь С-са. КУРВА.
Ще півтори години очікування, і нас підбирає пряма машина до Києва, через дві хвилини він підбирає ще й М-а з Н-ею. Дорогу важко описувати, бо я куняв, і вже через 5,5 годин ми в Києві.
Катайте виїзда, бо воно того варте).